Молитви, що читаються при обуреваніі тілесної пристрастю:
1 Хто живе в допомозі Вишнього, під покровом Бога Небесного оселиться.
2 Речет Господеві: Заступник мій єси і Прихисток моє, Бог мій, і я надіюся на Нього.
3 Бо Той позбавить тя від мережі Ловчий і від словес бунтівна,
4 плещма своїм осінить тебе, і під Кріля Його сподіваєшся: зброєю обидет тя істина Його.
5 Чи не бійся від страху нощнаго, від стріли летящи за днів,
6 від речі в темряві минуще, від зустрічайте, і біса полуденнаго.
7 впаде від країни твоєї тисяща, і пітьма одесную тобі, до тебе ж таки не наблизиться,
8 обаче очима Твоїми дивишся і відплата грішників побачиш.
9 Бо Ти, Господи, моя надія, Вишнього поклав єси Покрова твоя.
10 Чи не прийде до тебе зло, і рана не наблизиться телеси твоєму,
11 яко Ангелом Своїм заповесть про тебе, зберегтися тя у всіх путях твоїх.
12 На руках обурив тя, та не коли вдарив об каміння ногу твою,
13 на гаспида і василіска наступіші і попереші лева і змія.
14 Яко на Мя упова, і врятую і: покрию і, яко позна ім’я Моє.
15 Буде кликати Мене, і почую eго: з ним есмь в скорботі, ізму eго і шаную тих, хто eго,
16 довготою дний виконаю eго і він бачити eму спасіння Моє.
В тобі, отче, відомо врятував еже за образом прийму бо хрест пішов Христу, і дея вчив єси презирати убо плоть, приходить бо: прилягають ж про душі, речі Безсмертний: тим же і з Ангелами СрАТ, преподобний Віталія, дух твій.
Чистотою душевною Божественно вооружівся, і непрістанния молитви яко копие вручивши міцно, Прохворівши єси бісівська ополчення Віталія, молі невпинно про всіх нас.
Ублажаємо тебе, преподобний отче Віталія, і чтем святу пам’ять твою, наставнику ченців і співрозмовнику ангелів.
Овечок Твоя, Ісусе, Фомаїда, кличе веліім гласом: Тебе, Женіше мій, люблю, та Тебе шукаючи страдництва і сраспінаюся, і спогребаюся Хрещенню Твоєму, і страждає Тобі заради, яко да царюю в Тобі, і вмираю за Тебе, та й живу з тобою; но яко жертву непорочну прийми мене, що з любов’ю пожершуюся Тобі. Тоя молитвами, яко Милостивий, спаси душі наші.
Храм твій всечесний яко цельбу душевну знайшовши, усі вірні велемовно співаємо тобі: діво мучениці, Фомаїда велікоіменітая, Христа Бога молі невпинно про всіх нас.
О, всехвальна мучениці Фомаїди! За чистоту шлюбу навіть до крові подвізавшіся і цнотливості заради душу свою поклавши, гідна перед Господом знайшов єси, під еже в особі преподобних дев поважний тебе бити. Почуй нас моляться тобі, і як древній Борімен від плоті цілительку тя імеяху, по дарованої тобі від Бога благодать, сице і нині вдаються до заступництва твого подай розраду і свобожденіе від тілесні лайки, і цнотливу житіє і несоромно в шлюбі і дівоцтво перебування твоїми богопріятнимі молитвами всім ісходатайствоваті попильнуйте, яко да тілеса наша храм жівущаго в нас Святого Духа будуть. О, преізбранная в дружин і вірна рабо Христова! Помози нам, та не загинемо з пристрастями і похотями нашими, але так впораємося розумом нашим і зміцнимося серцем нашим у всякому благочесті та чистоті, прославляючи твою допомогу і заступництво, благодать же й милість Тріедінаго Бога, Отця і Сина і Духа Святого, на віки віків . Амінь.
Преп. Таїсія було досить прекрасна і прославилася всюди красою свого обличчя. Приваблюючи шанувальників своїх, вона доводила їх до розорення, зубожіння, сварок через неї. Після бесіди з преподобним Пафнутій, преп. Таїсія перебувала три роки в затворі в жіночому монастирі, замолюючи свій гріх блуду, поки бачення преп. Павлу Препростому не пояснило, що гріх колишньої блудниці Таїсії прощений.
В тобі, мати, відомо врятував еже за образом: прийнявши бо хреста пішла єси Христа, які б давали вчила єси презирати убо плоть, преходит бо: прилягають ж про душу, речі Безсмертний: тому і з Ангелами СрАТ, преподобна Таїсія, дух твій.
За любов Господню, преподобна, спокою бажання зненавиділа єси, постом дух твій просвіт: міцно бо звірі перемогла ти: але молитвами твоїми противних хитання знищ.
Другаго тя Йосипа, великий чистоти і цнотливості дбайливець, всечесні і равноангельне Мойсея, священними піснями прославляючи, грішні, молимо ти ся старанно: моли Христа Бога, яко да зцілить всі наші пристрасті і подасть велику милість.
Праці і подвиги з пристрастями по чистоті твоїй бачачи, святе, хто не дивится? Глад бо, темницю і рани приймаючи, що не поневолився єси Сластьон ляховіци, але, яко цар, пристрастями обладаяй, нині і тоді прослав єси від Всевідящаго людська серця, від Нього ж у спокусу всім пособствоваті благодать прийом, пособствует і нам, твою пам’ять шанують, Мойсея преподобний.
У вишніх, єдиного Бога шукаючи, земна вся знехтував єси, про телеси своєму нерадив, на муки мужньо собі вдалині єси, голод, спрагу, узи, в темниці затворяемь, доблественно зазнав єси, биття, кровеізліяніе і воль відрізання, чистого заради дівоцтва твого, мужньо поніс єси. І нині з незайманими лики стоячи перед Пресвятій Трійці зо всіх спокус молі визволитися кричущим ти: Радій, Мойсеєм, отче блаженних.
Преподобний Мойсей Мурин — покаявшийся вбивця і розбійник — помічник в тверезості і цнотливості. Йому моляться для подолання пристрасті пияцтва і блуду, та також про звернення до Христа душ, що згрішили тяжкими злочинами.
Пустельний житель, і у телеси Ангел, та чудотворець явився єси, Богонос отче наш Мойсея: постом, чуванням, молитвою Небесна обдарування прийму, ісцеляеші недужния і душі вірою приходять ти. Слава що дав тобі сила, слава вінчає тя, слава Чинному тобою всім зцілення.
Муріно Заушье і особи демонів поплювавши, подумки засяяв єси, якоже сонце світле, світлом житія твого і вченням наставляючи душі наша.
Коли блудниця під виглядом мандрівниці прийшла до преп. Мартиниану, він встав на палаючий хмиз, щоб перемогти спокусу. Блудниця, побачивши його подвиг, покаялася.
Яко подвижників благочестя вправна, і страждальця произволением Чесного, і пустелі жителя і всельніка, в піснях достойно похвалити Мартиніана прісночестнаго: тієї бо змія поправоч.
Від кінець навіть до кінець пройде мовлення червоних чеснот і Божественних подвиг твоїх: молодий сий віком, в пустелях забажав єси пожіті, співу Христу, псалми і молитви воспущая повсякчас: день же і ніч зростаючи хворим і сльозах, чисте життя твоє помер єси і, мудре, злоночальнаго осоромив єси, ти бо змія потоптав ти.
Св. Євтимій мав благодатним даром рятувати від плотської пристрасті.
Обрано бувши Богові від юності, святителю Євфимія, і, заради цього архиерейства саном шанований бувши, упасл єси люди, іже тобі Богом врученния; темже і по представленні чудес обдарування від Господа прийняв ти, зціляти разлічния недуги. Того молі про нас, які роблять чесну пам’ять твою, та тобі вси невпинно ублажаємо.
Яко архієреєм сопрестольнік і святителем неабиякий поборник був єси, святителю Євфимієм, що не переставай зберігаючи батьківщину твоє, град же і люди, іже тобі вірою почітающія і чесним мощем твоїм поклоняючись, так велемовно тобі вси співаємо: Радій, святителю богомудрий!
Отче святителю Євфимія! Ти від юності твоєї Христа полюбив і благодаттю Його зміцнюємо, вся плотська мудрування умертвив ти, чистим житієм і лагідною вдачею догодив єси Господеві, і по благодаті Його на престолі святительства трудився, явився єси пастви Христової великого Новаграда пастир добрий, полагаяй душу твою про стадо твоїм. Тому і по смерті твоїй прослави тя Пастиреначальник Христос милостинею чудес, від тебе стікали, образ добродетельнаго житія в Тобі нам показуючи. Тому і я грішний і сумовитий, до до раки мощей твоїх припадаючи, молюся тобі старанно: дай мені руку допомоги, збудуй ма молитвами твоїми з глибини гріховної, се бо хвилями пристрастей тілесних і зневіри, і іншими тьмочісленнимі життєвих хвилювань збурений і гину. Буди убо мені, Многогрішного, теплий до Христа предстатель і молитовник, щоб і я, від потоплення гріховного позбавлений, до пристановища непорочного житія благодаттю Христовою досягну і чистим житієм шаную тих, хто за спасіння, кров’ю Своєю мене іскупівшаго: і тако житіє помер, отримаю життя вічне у Царстві Небеснім, ідеже славиться пречисте й величне ім’я Отця і Сина і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
В тобі, мати, відомо врятував еже за образом: прийнявши бо хрест, пішла Христу, і деюще вчила єси презирати убо плоть, преходит бо; прилягають ж про душі, речі Безсмертний. Тому і з Ангелами СрАТ, преподобна Маріє, дух твій.
Гріха імли уникнути, каяття світлом осяяна твоє серце, славна, прийшла єси до Христа, Сього Всенепорочная і святу Матір молитовницю милостиво принесла єси. Отонудуже і гріхів знайшла єси залишення, і з ангелами повсякчас срадуешіся.
Вівцю Христову і дочко піснями величаємо нині Марію добре відому, явльшуюся єгипетське вівця, і принади цих всієї уникне, і єдина приніс Церкви вчинене повернення, стриманістю і молитвою подвізающіся паче заходи людського єства. Тому і піднестися ея і житіє і діяння Єдін Вседержитель, Маріє преславна.
О велика Христова угодниця, преподобна мати Маріє! Почуй негідну молитву нас, грішних (імена), визволи нас, преподобна мати, від пристрастей, що воюють на души наша, від усякої печалі і находяшаяся напасті, від внезапния смерті і від усякого зла, в годину ж розлучення душі від тіла віджени, святая угодниця , яку лукаву думку і лукаві біси, яко нехай прийме душі наша з миром в місце світло Христос Господь Бог наш, яко від Нього очищення від гріхів, і Той є порятунок душ наших, Емуже подобає всяка слава, честь і поклоніння, з Отцем і Святим Духом , нині і повсякчас, і на віки віків.
Правост умною душу твою прив’язати в любов Христову, тлінних і червоних, і тимчасових забутих претекла єси, яко слова учениця: постом пристрасті первее умертвивши, болісно Другий ворог посоромила єси. Тим Христос сугубих вінця сподоби тя, славна Євдокії: преподобна страстотерпице, моли Христа Бога спастися душам нашим.
У стражданні твоєму добрі подвізавшіся, і по смерті нас освящаеші чудес зіслання всехвальна, вірою прібегающия в божественну церква твою. І переможно молимо тебе, преподобна мучениці Євдокії, так позбудемося недуга душевних, і чудес благодать почерпая.
