Останнім часом інтерес до своєї давньої історії і особливо релігійної історії у росіян стрімко зріс. Можливо, це пов’язано з ослабленням авторитету православної церкви або з настанням ери Водолія — так чи інакше в нашій статті ми спробуємо пролити світло на язичницьку історію.
Давньоруські божества представлені в дуже великій кількості, адже наші предки були настільки багаті, що кожна людина могла поклонятися якомусь своєму богу.
Одне з головних божеств в давньослов’янське пантеоні богів. Це бог вогню і ковальської справи, батько Даждьбога, Стрибога та Семаргла. За аналогією з давньогрецьким Гефестом, Сварог подарував людям вогонь і навчив кувати метал. Сварог створив землю за допомогою каменю Алатир, яким він спінив океан і створив сушу. Тому поклонятися Сварогу можна, маючи великий камінь з нанесеними символами вогню і розвівши вогонь.
Ще один шанований стародавніми русичами бог — Перун, повелителів блискавок і грому. Мабуть, самий неприборканий слов’янський бог, якому поклонялися воїни. Перун зображувався на древніх фресках у вигляді немолодого чоловіка, обов’язково з сокирою — символом війни. Громовержець Перун виконує ще одну важливу місію — він народжує сонце, об’їжджаючи на своїй золотій колісниці небесне склепіння.
Самий «меркантильний» бог древніх слов’ян. Велес — бог худоби, золота, багатства. Жерці Велеса зазвичай одягалися в шкури, як би в знак солідарності зі своїм божеством, і приносили йому в жретку домашніх або диких тварин. Велеса боялися і шанували, так як за переказами саме він зустрічав людські душі біля воріт Наві, куди вони сходили після смерті
Син Сварога, Дажбога уособлював собою природу і все живе. Слов’яни вірили, що Сварожич кожен день летить на своїй колісниці, запряженій золотокрилимі кіньми, і проливає сонячне світло на землю. Талісман Даждьбога — качечка з кінською головою — саме на такий човні Сварожич пропливає двічі в день океан.
Бог фізичної любові, розмноження і дітонародження. Люті, сильні емоції, емоційне напруження, пристрасть зазвичай приписували витівкам Ярила. Від свого батька, Велеса, Ярила отримав життєдайну силу, що відповідає за продуктивність рослин, а значить і за урожай. Тому на Русі дуже шанували це божество і приносили йому жертви.
Бог сонця, який народжується 22 грудня, тобто в слов’янський новий рік. Саме в день зимового сонцестояння з’являється маленьке сонце Хорс, яке росте і міцніє з кожним місяцем, поки не досягне розквіту своєї сили (влітку). День зимового сонцестояння вважалося колядками, іграми, ряджені, катанням на санках, ковзанах, спалюванням солом’яного колеса, яке має допомогти сонця світити яскравіше. Також було прийнято ходити один до одного в гості і пригощатися хорошими стравами, щоб в новому році був достаток.
Бог смерті і мертвих, потойбічне божество у вигляді вогняної собаки (або крилатого вовка з соколиного головою або лапами). Його зображення часто можна було побачити на вишивках, в домашнього начиння, на обладунках, щитах і т.д. Вовк-сокіл Семаргл для русичів мав таке ж значення, як для китайців — дракон. Він уособлював стрімкість, сміливість, нещадність перед противником.
Бог вітру і повітря, до якого зверталися наші предки, заклинаючи хмари і вітер. Стрибогу підпорядковувалися всі Вітри, Стрібожічі, наприклад, Погода (теплий бриз), Позвизд (пронизливий вітер).
Невідомо, від якого слова походить ім’я Стрибог: чи то від Стрий — тобто старий, чи то від Стриж — що означає стрімкий і швидкий. Так чи інакше це повелитель стихій, небесної вологи, ураганів і м’яких південних вітрів, не дарма русичі вважали себе Стрибожі внуки.
Автор: Озерова Юлія
Дата публікації: 20.08.2008
Дата поновлення: 29.05.2012
Передрук без активного посилання заборонений
Ви можете додати до свого відкликання картинки.
