Як управляти своїм життям? 6 думок, від яких треба відмовитися
Життя часто розчаровує, але ж ми завжди налаштовуємо себе на краще, намагаємося мислити позитивно. Але виходить тільки гірше. Неправильно налаштовуємося?
розповідає Петро Дмитрієвський, сімейний психолог.
1. «Для моїх близьких мої інтереси важливіші, ніж їх власні»
Якщо людина живе, вірячи в цю «істину», то поступово все його існування наповнюється роз’їдає образою і злісним обуренням на оточуючих людей, які і справді часто виявляють безтурботність, байдужість, дурість. Звідки береться цей міф? З раннього дитинства. У перші місяці життя немовля не може вижити без матері, тому вона жертвує заради нього своїми інтересами, часом, сном. І все сприймають це як належне. Але у деяких людей такий дитячий досвід переноситься у доросле життя, і вони продовжують вірити, що світ крутиться навколо них. Можливо, в цьому частково винна і мама, яка занадто довго опікала дитини, кидала все і бігла на його поклик навіть тоді, коли це не було для нього життєво необхідно. Потрібно постаратися зрозуміти, що єдиний в світі людина, якій я дійсно безкорисливо доріг, — це я сам. І тоді неуважність з боку близьких перестане здаватися жахливим зрадою, а несподівані прояви підтримки і симпатії на нашу адресу будуть сприйматися як подарунки долі.
2. «У будь-якій ситуації має бути рішення, що не заподіює болю всім її учасникам»
На жаль, світ так влаштований, що іноді своїми діями ми просто змушені заподіювати дискомфорт близьким. А так хочеться сподіватися, що у всіх конфліктів є компроміс, що влаштовує обидві сторони! Наприклад, мама змушена віддати малюка в дитячий сад. Дитина плаче і не хоче її відпускати, але мама розуміє, що, якщо вона не вийде на роботу, сім’я буде змушена тягнути майже жебрацьке існування. Ця ситуація вирішиться благополучно, тільки якщо мама зможе впоратися з виною: «Мені дуже шкода, що моє рішення заподіює дитині біль, але я знаю, що діють правильно». Вина — частина нормального життя. Головне, це почуття не повинно зашкалювати. Наприклад, маленькі діти дуже милі і всім подобаються, коли славно посміхаються і гулять. Але, якщо дивитися правді в очі, вони вносять в життя дорослих багато хаосу і незручностей. Батьки можуть поставитися до цього з розумінням, «по-житейськи». А можуть скидати своє невдоволення у вигляді нескінченних докорів і звинувачень на адресу дитини. Таке заподіяння болю зовсім не є неминучим і необхідним. В цьому випадку виною блокується ініціатива дитини.
У житті є ситуації, коли людина безсила, — смерть батька, рішення чоловіка, власні тілесні та психологічні обмеження. Не дарма ж з’явився вираз «Не можна стрибнути вище голови». Людина, окрилений ідеєю власного всемогутності, платить за це соромом і обуренням на себе і на навколишній світ. Згадайте: «Ми народжені, щоб казку зробити бувальщиною» — і тому подібне. З іншого боку, не менш шкідлива й інша крайність, коли людина повірила, що від нього нічого не залежить, і «склав лапки», навіть якщо сили і можливості для боротьби ще є.
4. «Якщо я дуже постараюся, то зможу змінитися, стати краще»
Це шкідливе переконання, по суті, тісно пов’язане з попереднім. Треба зрозуміти, що ми ніколи не зможемо повністю себе переробити і стати досконалими. Ми до самої смерті помиляємося в прогнозах, здійснюємо дурниці, впадаємо в гнів, в депресію, дратуємося і ображаємо оточуючих. Загалом, наша жвавість якраз і проявляється в нашій неідеальної. Тут краще все-таки прийняти позицію автора відомої молитви, який просить у Бога мудрості визначити, де потрібна мужність, щоб зважитися на зміни, а де потрібні розум, сили і душевний спокій прийняти те, що ми не в змозі змінити.
5. «Хороші події відбуваються з хорошими людьми, а погані — з поганими. Якщо сталася біда, винен в цьому я сам »
Це переконання теж виходить з гордовитою ідеї всемогутності. Звичайно, якщо мене пограбували вночі за гаражами в неблагополучному районі, то мені варто задати собі питання: навіщо я відправився вночі за гаражі? Точно так же, якщо людина напилася, сів за кермо і потрапив в аварію, йому є за що себе дорікати. Однак багато нещастя відбуваються з людьми незрозуміло чому. Може бути, у цих подій є навіть якісь космічні причини, але в багатьох випадках вони так і залишаються нам невідомі. Якщо з вами трапилася біда, звичайно, важливо постаратися витягти із ситуації якісь висновки. Але так само важливо позлитися, посумувати і рухатися далі, не рахуючи, що ви все це справедливо заслужили.
6. «Існують тільки дві категорії для оцінки подій, людей, вчинків: чорне — біле, погане — гарне»
Цей міф теж родом з дитинства. Дитячій психіці не під силу впоратися з суперечностями. Тому в казках зазвичай однозначно позитивні персонажі (феї, мисливці, принци) і однозначно погані (мачухи, кощеі, Бармалей). Дорослішаючи, людина поступово вчиться бачити світ складним. Оцінюючи якусь подію або вчинок, він розмірковує, що, з одного боку, це погано, а з іншого — призвело до гарних наслідків або висновків. Наприклад: «Це якість у моїй мамі мені дуже несимпатичні, а цій якості я хотіла б у неї повчитися». Наша дорослість, зрілість як раз і проявляються в тому, щоб бачити в одній події, людині, вчинок різний, суперечливе. А крім цього, припускати, що з часом наше ставлення до людини або події (в тому числі до свого вчинку) може сильно змінитися, і погане здасться єдино правильним або навпаки.
